Після завершення виборів нового Президента України, як гриби, почали виростати нові антикризові програми. Прочитавши деякі з них, я зрозумів, що Україну можуть очікувати нові проблеми, народжені непрофесійністю їх авторів, їх неінтегрованістю в сучасну систему економічних знань та дискусій.

Наприклад, навіть рекомендації МВФ та Світового банку Україні зараз вже в деякій степені застаріли, оскільки базувалися на докризовому розумінні економічної реальності. Потрібні достатньо потужні фільтри для того, щоб підняти існуючий рівень економічних дискусій та програм на сучасний.

… Про те, що такої довіри немає свідчить не тільки зниження депозитів у банківській системі на 8,3% за 2009 рік, але й домінування серед клієнтів банків панічних настроїв, причому як серед людей, депозити яких застрягли та знецінились, так і серед підприємств, права яких взагалі ігноруються всіма – банками, регуляторами, державою. Не випадково, а саме через це депозити юридичних осіб в минулому році скоротилися на 18%! Аналогічні настрої домінують і серед позичальників – як юридичних, так і фізичних осіб – тому якість кредитного портфеля українських банків погіршується – збитки від поганих активів, наприклад, за 2009 рік склали 22,2% капіталу банків, обсяги кредитування також падають. Грошова влада самоусунулась від вирішення проблем, як вкладників, так і позичальників банків: рекапіталізація банківської системи виглядає маломасштабною та несистемною, але головний її недолік – несправедливість: комусь пощастило повернути свої гроші, а комусь – ні; російська рулетка, а не знання та інтелект, тут все вирішує, ну і, звичайно, гроші…

В цих умовах повернути довіру до банків дуже складно. Для повної відповіді на питання як це зробити потрібно розробити програму посткризового управління економікою, яка б базувалася на аналізі української антикризової «програми» (краще казати про окремі спроби щось зробити), розробках та рекомендаціях світового співтовариства, врахуванні політичної ситуації в Україні та тверезій оцінці здатності української грошової влади зробити щось конструктивне.

В силу цього, за питанням відновлення довіри до банків я запропоную декілька рекомендацій НБУ та Уряду, які, з одного боку, практично виконувані за короткий проміжок часу, з іншої – достатньо дієві. Однак, навіть вони потребують певних професійних знань, мінімального ідеалізму, але головне – критичної маси нових керівників, які розуміють проблему та націлені на результат – це, коли:

1) Економіка зростає;
2) Фінансова система стабільна (не схильна до криз);
3) Доходи населення зростають на базі зростання економіки;
4) Грошові накопичення людей не розкрадаються і не знецінюються;
5) Банки не спекулюють, а кредитують економіку та людей;
6) Зростання цін на товари та активи наближається до європейського рівня (принаймні, менше 10%).

Головне, що потрібно зрозуміти та запам’ятати грошовій владі: усі їхні рішення повинні базуватися на принципі соціальної справедливості – тоді вони будуть прийматися та підтримуватися суспільством та бізнесом (принаймні малим та середнім). Підкреслю, що соціальна справедливість нічого спільного не має з соціальним популізмом, який разом із корупцією завів країну у глухий кут.

Національний банк України повинен змінити: свою цільову функцію (нова функція: фінансова стабільність країни, збереження вартості гривні та підтримка зростання економіки); принципи роботи – відкритість та прозорість, соціальна справедливість; методи монетарної, валютно-курсової політики, політики нагляду та макропруденцидального регулювання грошових та фінансових ринків (останні повинні стати об’єктом регулювання НБУ). Ці методи повинні відповідати стандартам Європейського Союзу, а також забезпечувати грошову підтримку Уряду (зростання економіки) не інфляційними та не девальваційними інструментами.

Уряд (за підтримки НБУ) повинен негайно організувати страхування міжбанківського кредитування (врешті решт розвинути примітивний грошовий ринок, де б домінували міжбанківські кредити не на один день (ніч), а трьох-шестимісячні, аж до року, банківські запозичення), це б допомогло розблокувати кредитування економіки. Як втім і створення банку розвитку (банку, який зможе фінансувати великі інфраструктурні проекти, у т.ч. Євро-2012) за рахунок механізму рекапіталізації банківської системи. Хтось повинен першим почати масштабне, на 10-20 млрд. грн., кредитування економіки. За ним підуть й решта. Тоді, між іншим, і депозити юридичних осіб почнуть зростати. Інші націоналізовані банки треба якнайскоріше розпродати.

Що ще повинні зробити Центральний банк та Уряд: рішуче очистити банківську систему, не дивлячись на різні «дахи», від поганих банків (їх залишилося не так багато), очистити баланси життєздатних банків від поганих активів (їх, на жаль, дуже багато) та останнє – очистити баланс НБУ від неадекватних активів та пасивів.

І остання важлива рекомендація – потрібно застрахувати депозити не тільки фізичних, але й юридичних осіб, почати також із суми 150 тисяч гривень. Тоді наш малий та середній бізнес перестане «лякатися» нашої банківської системи. Крім того, таке нововведення дозволить перетворити Фонд гарантування депозитів в реальну структуру, яка без конфлікту інтересів, замість Національного банку України зможе займатися ліквідацією поганих банків.